Особливості профілактики ризикованої щодо здоров'я поведінки серед вихованців колоній: із досвіду діяльності ВГЦ "Волонтер" (стаття)

Журавель Т.В., канд. пед наук,

Голова виконкому

Всеукраїнського громадського

центру “Волонтер”

 

Особливості профілактики ризикованої щодо здоров'я поведінки
серед вихованців колоній: із досвіду діяльності ВГЦ "Волонтер"

 

Потреби підростаючого покоління, що пов’язані зі здоровим та повноцінним розвитком, є пріоритетом соціальної політики більшості цивілізованих суспільств і розглядаються як потенційна інвестиція в майбутнє країни. На сьогодні в Україні достатньо накопичений об’єм знань стосовно характеристик та потреб підлітків та молоді щодо здоров’я, а також проблем, з якими стикається молода людина у даній сфері. На жаль, загальна соціально-економічна та соціокультурна криза останніх років в Україні, що вплинула на становище всіх провідних інститутів соціалізації особистості, та супроводжувалася поширенням у дитячо-молодіжному середовищі ризикованої поведінки стосовно власного здоров’я, призвела до невпинного зростання рівня наркотизації серед підлітків та молоді, поширення інфекцій, які передаються статевим шляхом, збільшення з року у рік кількості випадків інфікування ВІЛ.

Особливо уразливими до вищезазначених проблем є діти, обділені увагою батьків, та ті, які часто залишаються поза увагою і самої держави: бездоглядні та безпритульні діти (так звані вуличні діти), вихованці інтернатних закладів, шкіл та професійно-технічних училищ соціальної реабілітації, притулків та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей тощо, які врешті-решт, на жаль, поповнюють лави засуджених, потрапляючи до виховних колоній.

За даними Державної пенітенціарної служби України, освітній та професійний рівень вихованців колоній є вкрай низьким. Лише близько половини неповнолітніх засуджених до потрапляння в місця позбавлення волі навчались у загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах, більш, як 40%, до скоєння злочину не працювали і не навчались; 58% – не одержали повноцінного піклування та виховання, оскільки вони сироти або ж вихідці з неповних сімей. Щорічно до виховних колоній надходить 30–50 неповнолітніх, які не вміють читати та писати. Значна частина цих підлітків соціально та педагогічно занедбані.

Отже, спостерігається різкий контраст між потребами, зокрема, у сфері здоров’я, більшості молодих людей в Україні та тією меншістю, хто перебуває в пенітенціарних установах, зокрема, у виховних колоніях для неповнолітніх. Вивчення соціально-біографічних та психологічних особливостей неповнолітніх засуджених доводить, що у цій категорії переважають такі фонові несприятливі фактори для їх повноцінного розвитку як низьке почуття власної гідності, відсутність елементарних соціально необхідних навичок, культури поведінки, несформованість мотиваційної сфери, рівня домагань, занижений рівень розумового розвитку. Причини цього криються у тому, що, як було відзначено, такі діти на початкових етапах свого розвитку мали негативні приклади та моделі поведінки дорослих; високий відсоток засуджених не мав повноцінного сімейного виховання; багато з них – біологічні сироти, батьки інших – позбавлені прав, перебувають в місцях позбавлення волі, зловживають алкоголем, вживають наркотики, або ж заробляючи гроші за кордоном, не приділяють належної уваги дітям (останнє характерно для західних регіонів України). Більшу частину часу такі діти проводили на вулиці, без корисної зайнятості, в асоціальних або ж кримінальних угрупуваннях, саме там відбувалось становлення і розвиток ціннісних орієнтацій, внутрішньої нормативної системи, установок неповнолітніх.

 

Вищенаведене слугує основою для формування ризикованих щодо здоров’я форм поведінки: значний відсоток з числа неповнолітніх вихованців мали психологічну чи фізичну  алкогольну/наркотичну залежність; страждали на токсикоманію; вживали різного роду наркотичні речовини без явних ознак фізичної залежності: паління марихуани, вживання ряду лікарських препаратів не за призначенням; під впливом психотропних речовин, а також у силу інших причин, мали безладні незахищені статеві контакти, а також мали досвід контактів з представниками секс-бізнесу, наслідком чого відбувалось ураження інфекціями, що передаються статевим шляхом, зокрема, ВІЛ.

Особливо привертає увагу те, що надзвичайно негативний досвід може бути отриманий неповнолітніми вже під час перебування в слідчих ізоляторах: татуювання у антисанітарних умовах та за допомогою спільних інструментів, виготовлених самотужки; вживання психоактивних речовин, які незаконним шляхом потрапляють у стіни СІЗО;   гомосексуальні контакти на основі насильства тощо. 

Все це зумовлює потребу впровадження комплексної профілактичної діяльності з вихованцями у межах виховної колонії, де, вірогідно, неповнолітній чи не вперше може отримати ті необхідні знання та сформувати вміння, які допоможуть йому зберегти здоров’я, а, можливо, і життя.

 

Всеукраїнський громадський центр “Волонтер” (далі по тексту – Центр “Волонтер”) є недержавною організацією, що заснована у 1998 році та працює у напрямку соціалізації та ресоціалізації,  формування здорового способу життя у дітей, молоді, дорослих, які  опинилися у складних життєвих обставинах, у тому числі – ув’язнених та засуджених. ВГЦ “Волонтер” входить до Мережі організацій, що працюють у пенітенціарній системі.

З 2005 по даний час Центр “Волонтер” спільно з Державною пенітенціарною службою України реалізує проект “Профілактика ВІЛ/СНІД та ризикованої щодо здоров’я поведінки серед неповнолітніх в установах пенітенціарної системи України” (з 2005 по 2009 рр. проект було реалізовано за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні, у 2010 – 2011 рр. – за власні кошти організації, з 2012 року – за підтримки Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні). 

Нижче наведено стислий аналіз досвіду, що був отриманий у проекті, та який, на думку його реалізаторів, мав позитивні результати та вплинув на покращення діяльності з формування здорового способу життя серед підлітків та молоді, які знаходяться в установах виконання покарань.

 

На першому етапі реалізації проекту було визначено за доцільне провести аналіз досліджень, що стосувались вивчення досвіду ризикованої щодо здоров’я поведінки серед неповнолітніх, які перебувають в установах пенітенціарної системи. На час початку реалізації проекту таких комплексних досліджень знайдено не було, відповідно, фахівцями ВГЦ “Волонтер” було ініційовано та проведено відповідне дослідження у 2005 – 2006 рр.

Метою дослідження стало вивчення досвіду ризикованої щодо здоров’я загалом та щодо інфікування ВІЛ, зокрема, поведінки серед неповнолітніх засуджених (як до їх засудження, так і в установі виконання покарання) та, відповідно, визначення особливостей формування у них безпечної щодо інфікування ВІЛ поведінки.

У межах дослідження було проведено 32 фокус-групи (фокусованих групових інтерв’ю), участь у яких взяли 300 засуджених у віці від 14 до 18 років, серед яких було 80 дівчат та 220 хлопців п’яти виховних колоній України (Бережанської, Самбірської, Прилуцької, Мелітопільської та Маріупольської ВК).

Окрім того, у березні – квітні 2006 року на базі Бережанської, Прилуцької та Мелітопольської ВК Центром “Волонтер” було проведено опитування у формі анкетування та індивідуальні інтерв’ю 140 неповнолітніх засуджених щодо особливостей ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки з метою кількісного уточнення отриманих під час фокус-груп даних, а також їх підтвердження.

Дослідження дало можливість отримати наступні дані:

 

            Досвід ризикованої поведінки

 

Вживання психоактивних речовин (ПАР)

        100% опитаних вживали до потрапляння у місця позбавлення волі певні психоактивні речовини.

        Під час проведення фокусованих групових інтерв’ю у кожній з груп близько однієї третини учасників (34%) вказували на те, що вживали наркотики ін’єкційним шляхом; інші учасники зазначали, що палили марихуану і збираються продовжувати це на свободі, оскільки впевнені у тому, що марихуана не є наркотиком і абсолютно нешкідлива. Окрім того, було названо ще ряд наркотичних речовин (з точки зору вихованців, так званих “легких” наркотиків), шкоди від вживання яких вони також не вбачають, зокрема, називались такі медичні препарати як трамадол, демидрол, сонован, сонат, реланіум тощо (насправді ж такі препарати викликають як психологічну, так і фізичну залежність із дуже негативними наслідками).

        За даними анкетування найбільш уживаною ПАР у підлітків до засудження є алкоголь, наступною за частотою вживання є марихуана. Окрім того, загалом для підлітків характерна полінаркоманія, тобто вживання  декількох видів наркотиків.

        Щодо досвіду вживання наркотиків під час перебування в умовах пенітенціарної системи, 69% опитаних неповнолітніх вказали на досвід вживання ПАР (у першу чергу, алкоголю та марихуани, а також й інших наркотиків) у слідчому ізоляторі. Щодо можливості вживання наркотиків під час перебування у виховних  колоніях, лише 2% засуджених зазначили про такий досвід та вказали на можливість вживання алкоголю. Більшою частиною опитаних у ході фокус-груп було зазначено, що в “зоні” єдиною “розвагою”, доступною з ряду психоактивних речовин, є міцний чай (“чифір”), вживання якого ретельно приховується від вихователів та скоріше є своєрідним ритуалом, а ніж джерелом отримання додаткових відчуттів. Також неповнолітні зазначали про можливість паління сигарет.

 

           Сексуальні стосунки

        У результаті фокус-груп можна зробити висновок, що як хлопці, так і дівчата, в основному загалі дуже просто ставляться до сексуальних контактів (“якщо хлопець/дівчина подобається – чому й ні, відпочили й розійшлися”). Дівчата зазначають, що часто у житті до засудження вони або їх близькі знайомі переживали сексуальне насильство (часті випадки, коли “хлопці пригощають дівчат алкоголем, а потім дівчата вже не здатні чинити супротив і відбувається насильство”). Загалом, на жаль, ставлення до таких фактів досить спокійне і така поведінка сприймається вихованками майже в межах норми. Частина вихованок була залучена до надання сексуальних послуг за винагороду.

        Контакти з представниками секс-бізнесу засудженими хлопцями сприймаються як норма, і характеризуються як досить поширені на волі. При тому, що такі послуги використовуються хлопцями, ставлення до дівчат, залучених, до комерційного сексу, переважно зневажливе.

        Зазначається, що у  колах молоді та підлітків поширений груповий секс. Про ризики групового сексу засуджені знають доволі небагато. Зазвичай презервативи при таких видах контактів не використовуються взагалі.

        Від 90 до 100% учасників кожної фокус-групи зазначили, що до засудження переважно не використовували презервативи. На думку вихованців, частота використання презервативу також може залежати від віку: ті, кому за 20 – частіше використовують презервативи; підлітки ж – майже не використовують взагалі. Певний відсоток учасників фокус-груп зазначали, що не використовували презерватив взагалі ніколи при тому, що, за їх словами, “часто змінювали партнерів”.

        Учасники фокус-груп виказали амбівалентне ставлення до гомосексуальних стосунків. З одного боку – це дуже засуджується і висміюється (пасивні гомосексуали – “опущені” тощо), але, з іншого боку, може сприйматись як норма при необхідності задоволення власних сексуальних потреб (“у активній позиції – я просто задовольняю потреби, це зовсім інша ситуація”). У 90% фокус-груп присутність гомосексуальних контактів в установі не заперечується. У деяких ВК учасники фокус-груп вказали на достатню поширеність таких контактів, зокрема, оральних, під час яких жодні запобіжні засоби не використовуються, оскільки презервативи у виховних колоніях недоступні. Частина учасників фокус-груп вказали на можливість використання у якості запобіжного засобу поліетиленових пакетів або харчової плівки, що, однак, відбувається вкрай рідко.  Порівнюючи ці дані з інформацією про те, що підлітки вважають анальний та оральний секс безпечними, стає зрозумілим відсутність жодних побоювань щодо ймовірності інфікуватися під час таких контактів.

 

Виготовлення татуювань

        У 90% учасників фокус-груп є одне або декілька татуювань (іноді до 10 і більше). Учасники зазначили, що переважна більшість татуювань виготовлені саме у місцях позбавлення волі, безпосередньо – у СІЗО (на це вказали 64% опитаних),  в антисанітарійних умовах, з використанням попелу, пластмаси тощо.

        Питання дезінфекції інструментарію, за допомогою якого виготовляється татуювання, та стерильності умов виготовлення не сприймаються серйозно. Засуджені вважають, що випадки інфікування через інструментарій для татуювання можуть траплятися вкрай рідко та “не з ними”, тому належної уваги цим питанням не приділяється. Окрім того, існує упередження: якщо хтось буде виказувати небажання робити татуювання у зв’язку з нестерильністю, то інші можуть сприйняти це як неповагу, особисту образу та звинувачення у інфекціях. Якщо дезинфекція і відбувається, то часто єдиним можливим методом є пропалювання інструментарію.

        Учасники фокус-груп зазначили, що через певний час, іноді навіть ще у СІЗО, більшість шкодує про татуювання та бажає їх позбутися, особливо це питання постає, коли засуджені готуються до звільнення. Бажання позбутися найчастіше виникає через те, що татуювання є непривабливими, непрофесійно виконаними та виказують досвід перебування в місцях позбавлення волі.

 

             Рівень обізнаності з питань здоров’я та профілактики

  1. Загалом засуджені демонстрували досить поверхневі уявлення про здоровий спосіб життя, формування алкогольної та наркотичної залежності, ВІЛ-інфекцію та СНІД, про  механізми передачі ВІЛ та розвитку вірусу в організмі. Системи у знаннях не було продемонстровано, відсутнє логічне поєднання причин та наслідків, які може викликати та чи інша поведінка.

  2. Особливо низький рівень знань або знання майже відсутні з таких аспектів: відмінності ВІЛ від СНІДу; стадії розвитку ВІЛ-інфекції, що відбувається після інфікування в організмі; симптоматика; тестування на ВІЛ та його необхідність; антиретровірусна терапія та необхідність її застосування.

  3. Досить поверхневими були знання щодо туберкульозу, майже відсутніми щодо гепатитів, інфікування якими особливо підвищується у межах пенітенціарної системи.

  4. Від 90 до 100% учасників фокус-груп виявили тотальну необізнаність щодо інфекцій, які передаються статевим шляхом. Засуджені не знають їх симптоматики, наслідків, не вважають їх великим ризиком для здоров’я.

  5. 70% опитаних не знали, як би вони діяли, якщо б дізналися, що мають ВІЛ-інфекцію і не знають достеменно, що означає позитивний результат тесту на ВІЛ.

  6. Цікавими є дані, отримані у ході аналізу відповідей вихованців на питання, що стосується життєвих цінностей. Вихованцям було запропоновано обрати з 17 термінальних цінностей (на основі методики Рокіча) 10 найважливіших для них цінностей, на наступному етапі – з 10 обраних визначити лише 5, після чого – проранжувати їх за ступенем значимості. Так, 25% опитаних вихованців не включили цінність здоров’я до 10 пріоритетних для них цінностей; з тих, хто на першому етапі все ж обрав здоров’я як власну цінність, до п’ятірки найважливіших для себе цінностей здоров’я включили лише близько 60%.

  7. У ході індивідуальних інтерв’ю засудженим пропонувалось розглянути 5 ситуацій, в яких були описані різні варіанти ризикованої щодо здоров’я, поведінки (небезпечні сексуальні стосунки, вживання наркотиків, виготовлення татуювань нестерильним інструментарієм тощо.) У результаті інтерв’ю було визначено, що:

  • У абсолютної більшості вихованців велике здивування викликає той факт, що під час орального та анального статевого контакту можна інфікуватись ВІЛ та іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом.

  • Близько 70% вважають, що ПАР вживає на сьогодні вся молодь і «найстрашнішими» є лише ін’єкційні наркотики.

  • Більше половини вихованців  безпомилково визначають, що необхідно робити, аби попередити інфікування. Разом з тим, вказують, що не дивлячись на інформацію, якщо буде нагода, але не буде презерватива, вірогідно, будуть вступати в статевий контакт без презерватива. Отже, отримана інформація не підкріплена виробленням відповідних мотивів та навичок щодо безпечної поведінки.

  • Позитивним є те, що майже у всіх присутнє бажання спілкуватися на теми ризикованої поведінки, небезпечних статевих контактів, наркоманії.

 

Під час фокус-груп підліткам також було запропоновано обговорити питання мотивації до зміни ризикованої поведінки. Зокрема, на запитання “Що може вплинути на зміну ризикованої поведінки?”, нами було отримано наступні відповіді:

       постійне збільшення рівня поінформованості (“Інформація на кожному кроці – у кіно, на дискотеках, у школах, просто посеред вулиці”);

   передача інформації своїм друзям та знайомим, підвищенні активності та мотивації молоді щодо передачі такої інформації ровесникам;

        розвиток необхідних для зміни поведінки емоційно-вольових ресурсів самої особистості;

        розвиток необхідних для зміни поведінки умінь та навичок;

        формування у особистості позитивних життєвих перспектив;

        власний негативний досвід (“Захворювання на якесь ІПСШ та тривале тяжке лікування примушує замислитись і в подальшому використовувати презерватив”);

    чийсь реальний негативний досвід (“Смерть близької людини; фільми, які показують наслідки ризикованої поведінки, наприклад, реальне життя наркозалежних” тощо. Декілька учасників фокус-груп зазначали, що саме після перегляду таких фільмів почали стерилізувати шприци та замислюватись про використання одноразового інструментарію).

 

           У межах вищезазначеного дослідження також проводилися фокус-групи та інтерв’ю з психологами, вихователями, методистами, начальниками медичних частин виховних колоній, було досліджено плани роботи із засудженими, у наслідок чого уточнено фактори, що сприяють уразливості неповнолітніх засуджених до використання практик ризикованої щодо здоров’я поведінки як у межах установи покарань, так і після виходу з місць позбавлення волі:

       несистемний характер профілактики, переважно проведення заходів, а не реалізація об’єднаних спільною метою та логікою дій у межах єдиної профілактичної програми;

   відсутність спільної програми, узгодженої з ВК та організаціями-партнерами, що базувалась би на потребах засуджених та враховувала б можливості всіх фахівців, залучених до реалізації профілактичної програми;

    використання більшою мірою пасивних методів, що мають невисоку ефективність (переважно – лекцій та бесід) та вкрай поодиноке використання інтерактивних методів (зокрема, вихователями, медиками), що дозволяють формувати уміння та навички;

    перевага масових заходів у профілактичній роботі над роботою з міні-групами та індивідуальною роботою;

   переважно висвітлення суто медичних аспектів профілактики (часто така робота делегована у ВК саме медикам) та більша спрямованість на подачу інформації, ніж на формування навичок;

    невисока методична та інформаційна підготовка фахівців до реалізації ефективних програм з профілактики ВІЛ/СНІД.

 

            Умови ефективної профілактики ризикованої щодо здоров’я поведінки

 

На підґрунті результатів вище зазначеного дослідження, нами було виділено ряд умов, що дозволять підвищити ефективність здійснення профілактичних втручань та сприятимуть формуванню безпечної щодо здоров’я поведінки засуджених як у межах виховної колонії, так і після їх виходу з місць позбавлення волі:

1.      Розроблення та впровадження програм підготовки фахівців, що працюють у виховних колоніях (психологів, медиків, вчителів біології, вихователів), а також фахівців партнерських організацій (ЦСССДМ та громадських організацій), які дотичні до реалізації профілактичних втручань.

2.    Розробка та впровадження Комплексної програми профілактики ризикованої щодо здоров’я поведінки та формування безпечної поведінки серед вихованців колоній.

3.     Розробка інтерактивних інноваційних методів, що будуть сприяти більш ефективній реалізації Комплексної програми.

 

Відтак, для забезпечення першої умови було розроблено Програму підготовки фахівців, метою якої визначено підвищення рівня їх готовності до здійснення профілактики ризикованої щодо здоров’я поведінки засуджених та формування у них безпечної поведінки.

Перед трансляцією навчальної програми було визначено за необхідне розробити найбільш ефективні інноваційні методи профілактики та описати алгоритм їх впровадження.

У результаті консультацій та обговорень визначено наступні основні інтерактивні інноваційні методи, які у подальшому було запропоновані фахівцям як такі, що є одними з найбільш ефективних у здійсненні профілактичної діяльності:

        соціально-просвітницький тренінг;

        інтерактивні ігри;

        “кейс-стаді” (метод навчання через аналіз практичних ситуацій);

        казкотерапія;

        форум-театр;

        метод “рівний – рівному”;

        настільні просвітницько-профілактичні ігри.

 

З метою висвітлення сутності даних методів та презентації розроблених сценаріїв профілактичних заходів на їх основі робочою групою проекту було підготовано посібник для фахівців виховних колоній та інших спеціалістів, дотичних до профілактичної діяльності, “Активні методи просвітницької діяльності у профілактиці ВІЛ/СНІДу  та ризикованої поведінки” (за науковою редакцією Р. Х. Вайноли, Т. Л. Лях, автори-упорядники: Безпалько О. В., Зимівець Н. В., Журавель Т. В., Нікітіна О.М. та ін.).

Ідея створення настільних просвітницько-профілактичних ігор для підлітків та молоді, що знаходяться в найвищому ризику щодо інфікування ВІЛ, яка виникла у результаті досвіду реалізації багатьох соціальних проектів фахівцями  Всеукраїнського громадського центру “Волонтер” (2000 – 2005 роки), спрямованих на профілактику ВІЛ та ризикованої поведінки серед вихованців притулків для дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації, приймальників-розподільників для дітей.

Шукаючи такі методи профілактичного втручання, які дозволили б не лише формально реалізовувати профілактичну програму, а й дійсно – емоційно захоплювати, мотивувати підлітків до змін, фахівці Центру “Волонтер” почали активно розроблятися та використовуватися настільні ігри, першою з яких стала гра “Пригоди у країні Здоровляндії”, спрямована на ознайомлення малюків з основами ведення здорового способу життя.

У 2006 році члени Центру мали змогу ознайомитись з досвідом розробки та впровадження настільних ігор з питань профілактики організацією “Таcade” з Великобританії (за підтримки Представництв Британської Ради та ЮНІСЕФ в Україні). У результаті, з використанням власного досвіду та досвіду закордонних колег, було розроблено ще 4 настільні просвітницько-профілактичні гри: “ФОТО-фішка”, “Крок за кроком”, “Володар кілець”, “Що я знаю про наркотики”.

Всі настільні ігри було розроблено на основі принципу активної участі неповнолітніх засуджених. Кожна гра була апробована у ході фокус-груп з вихованцями, оцінена ними з точки зору доступності, змістовного наповнення тощо.

 

Отже, тематичними модулями Програми підготовки фахівців стали:

1.      Проблема ВІЛ/СНІД в Україні: ситуаційний аналіз та специфіка поширення інфекції серед неповнолітніх груп ризику.

2.     Збереження та зміцнення репродуктивного та статевого здоров’я підлітків – вихованців колоній.

3.      Особливості здійснення профілактики вживання наркотичних речовин серед вихованців колоній (на основі настільної гри “Що я знаю про наркотики?”).

4.      Особливості використання інтерактивних методів у профілактиці ризикованої поведінки серед підлітків.

5.      Використання методу “рівний-рівному” у здійсненні профілактичної роботи з підлітками – вихованцями колоній.

6.   Можливості інтерактивного методу форум-театр у здійсненні ефективної профілактики ризикованої поведінки серед неповнолітніх засуджених (даний модуль транслювався у ході двох триденних семінарів).

7.  Використання настільних ігор у профілактичних програмах (даний модуль також транслювався у ході двох триденних семінарів, протягом яких було розглянуто такі настільні гри, як “ФОТО-фішка”, “Крок за кроком”, “Володар кілець”).

8.  Особливості побудови та реалізації просвітницько-профілактичних програм на базі виховної колонії.

9.     Можливості міждисциплінарної, міжвідомчої команди фахівців у профілактиці ВІЛ-інфекції на базі ВК.

10.  Оцінка ефективності профілактичних програм.

 

Три навчальні модулі транслювалися для мультидисциплінарних груп фахівців (психологи ВК, спеціалісти ЦСССДМ, фахівці громадських організацій) та були орієнтовані на координацію спільних дій та розробку ними єдиної спільної Комплексної програми профілактики ризикованої щодо здоров’я поведінки та формування безпечної поведінки серед вихованців колоній.

 

У якості орієнтовних модулів до такої програми було рекомендовано наступні:

Модуль 1. Здоров’я як цінність;

Модуль 2. Статеве та репродуктивне здоров’я людини;

Модуль 3. Попередження вживання психоактивних речовин (ПАР);

Модуль 4. ВІЛ-інфекція та особливості безпечної щодо інфікування поведінки;

Модуль 5. Профілактика туберкульозу та гепатитів;

Модуль 6. Планування майбутнього.

 

Передбачалося, що модуль буде включати у себе 4–5 тем, кожна з яких відповідала б окремому заняттю.

Було визначено за доцільне, щоб заняття з тем у межах модулів проводились тими фахівцями, які мають більшу поінформованість з конкретних питань, передбачених  програмою, однак у координації та узгодженості між ними щодо їх викладу.

 

У травні 2009 року та у липні 2010 року було проведено два підсумкових круглих столи за участю психологів ВК, які координували впровадження профілактичних програм, спеціалістів ЦСССДМ, а також зацікавлених громадських організацій і науковців.

Метою круглих столів було проміжне (першого круглого столу) та заключне (другого) підведення підсумків та обговорення результатів, отриманих у ході впровадження Програми, визначення позитивів та недоліків роботи мультидисциплінарних команд на базі ВК та особливостей міжвідомчої взаємодії у реалізації профілактичної діяльності.

Під час круглих столів було висвітлено основні здобутки та позитивні зміни, які отримано у ході впровадження Програми та її методичного забезпечення у десяти (станом на 2010 рік) ВК України:

        Профілактична програма у більшості колоній впроваджувалась на всіх трьох дільницях: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації та соціальної адаптації. Так, окремі тематичні модулі та теми програми були внесені до планів соціально-виховної і психологічної роботи даних дільниць та були призначені відповідальні за проведення тем з числа фахівців внутрішньої (ВК) та зовнішньої (спеціалісти ЦСССДМ та ГО) мультидисциплінарної міжвідомчої команди.

        При семи виховних колоніях спільно з ЦСССДМ було створено Школи волонтерів, які готували волонтерів, використовуючи модулі Комплексної програми соціально-педагогічної профілактики, а серед інтерактивних методів, у першу чергу, настільні ігри, “кейс-стаді” та форум-театр.

        У шести виховних колоніях було впроваджено елементи методики рівний–рівному та отримано позитивні результати.

 

Основні проблеми, що виникали у ході впровадження Комплексної програми профілактики ризикованої щодо здоров’я поведінки:

  • Плинність кадрів. Так, наприклад, з 10 підготованих психологів колоній до кінця проекту місце роботи змінили 60% з них, відповідно координація реалізації програми передавалася іншому співробітнику, часто – тому, хто приходив на місце фахівця, який звільнився, і не проходив навчання та не брав участі у заходах з побудови командного підходу тощо;
  • Спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді від 28.09.2010  №3368/359 зі спеціалістів ЦСССДМ знято обов’язок реалізувати просвітницько-профілактичну діяльність з усім контингентом засуджених, відповідно, певний ресурс виховними колоніями було втрачено;
  • Відсутність стабільної та послідовної співпраці з громадськими організаціями. У силу територіальної віддаленості від місць розташування колоній, не всі представники ГО, які брали участь у навчанні, в подальшому активно залучались до реалізації профілактичної програми.

 

            Рекомендації

 

            На основі досвіду, отриманого у ході тривалої реалізації просвітницько-профілактичної діяльності фахівцями Центру “Волонтер” на базі виховних колоній, можемо визначити наступні рекомендації щодо подальшого впровадження профілактичних програм: 

  1. Здійснення систематичного збору даних щодо ризикованої поведінки неповнолітніх хлопців та дівчат, які перебувають в установах пенітенціарної системи;

  2. Розробка адекватних новітніх підходів, що відповідають потребам цільової групи, до здійснення профілактичної діяльності з неповнолітніми ув’язненими у слідчих ізоляторах;

  3. Розробка та затвердження типової профілактичної програми для ВК на основі життєвих навичок, а також підготовка відповідних навчально-методичних матеріалів для спеціалістів та вихованців (посібників, робочих зошитів, буклетів, плакатів);

  4. Визначення можливості введення до штату виховної колонії посади соціального педагога, у обов’язки якого входила б і систематична реалізація просвітницько-профілактичних програм з вихованцями;

  5. Організація на базі навчальних закладів, що дотичні до підготовки та перепідготовки кадрів кримінально-виконавчої системи, підвищення кваліфікації фахівців, які працюють з неповнолітніми засудженими у напрямі просвітницько-профілактичної діяльності;

  6. Посилення командного підходу до профілактики та залучення до реалізації профілактичних програм на базі ВК фахівців ГО, ЦСССДМ, релігійних громад, а також, за можливістю, ВНЗ. При чому профілактичні заході, що здійснюються партнерськими структурами, обов’язково мають лежати у межах єдиної типової профілактичної програми та координуватися з боку відповідального за реалізацію програми фахівця ВК;

  7. Забезпечення мінімального пакету послуг з профілактики для дітей та підлітків груп ризику та уразливих груп, якими є вихованці колоній:


  • постійна включеність у просвітницько-профілактичні програми;
  • забезпечення реалізації програм “рівний-рівному”, у межах яких здійснювалась би підготовка інструкторів з числа вихованців (зокрема, з числа активу), які б у ході як формального (під час спеціально організованих занять), так і неформального спілкування (взаємодія між вихованцями у відділенні тощо) могли б передавати корисну інформацію та формувати вірні та позитивні щодо здоров’я установки у загального контингенту засуджених.
  • доступ неповнолітніх до дотестового консультування та тестування на ВІЛ, ІПСШ, гепатити, а також до якісного лікування у разі такої необхідності, за умови збереження конфіденційності.

Джерело:

Журавель Т.В. Особливості профілактики ризикованої щодо здоров’я поведінки серед вихованців колоній: із досвіду діяльності ВГЦ «Волонтер» / Т.В. Журавель // Профілактика негативних явищ у середовищі неповнолітніх засуджених : матеріали кр. столу (Біла Церква, 2012 р.) / за ред. Н. Ю. Максимової, Л.І. Мороз. – Біла Церква  : ТОВ «Офсет», 2012. – С. 41 – 55.

Прокоментувати цей запис
Тут ще немає коментарів

 

Введіть код, який вказаний на зображенні



 

e-mail: ten_z@ukr.net

м. Київ,
вул. Довженка, 2, кім. 53
(у приміщенні Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді)